Нині ведеться багато суперечок навколо вегетаріанства. Для пересічних українців даний раціон здається напрочуд дивним, адже в нашу традиційну кухню від сивої давнини входили продукти тваринного походження. Утім, прогресивна молодь відкидає застарілі стереотипи про українця з горілкою та салом і дедалі дужче схиляється до віянь Заходу, де вегетаріанство набирає популярність навіженими темпами. Наприклад, згідно недавніх статистичних розрахунків, до 2020 року в Великобританії нараховуватиметься близько 55% вегетаріанців і веганів.

Тож – чи взагалі необхідна вегетаріанська дієта? А якщо потрібна, то кому й навіщо? Відсторонившись від недолугих інтернет-срачів між т. зв. “м’ясоїдами” (людьми, яким не дає покою сам факт існування вегетаріанців) і фанатиками вегетаріанства, або вегозаврами (людьми, яким не дає покою той факт, що не всіх цікавить і не всім потрібне вегетаріанство), я в цьому пості проаналізую доречність вегетаріанства для сучасних українців. Об’єктивність суджень підкріплюється власним кількарічним досвідом дотримування різних вегетаріанських дієт.

***

Історія

Перш за все, варто зазначити, що вегетаріанство є природною дієтою для багатьох людей, а саме в Індії. Специфіка харчування в тамтешніх широтах передусім зумовлена кліматичними особливостями регіону – це вам не холодна й голодна Європа, де наші пращури мусили забивати мамонта мінімум разок на місяць, аби прогодуватися. Тож вегетаріанство так міцно вросло в культуру та релігію індійців, що поїдання м’яса вважається неприпустимим учинком в індуїзмі, джайнізмі та індійському варіанті буддизму.

Але нам що до того? Азія досить далека (щоправда, цим і цікава) від нас своєю культурою. А як щодо Європи?

На нашому континенті вегетаріанці були завжди. Тут я маю на увазі видатних людей, які в різні епохи завдяки розвиненому інтуїтивному потягові до високих етичних ідеалів самі приходили до дієти, що не передбачала насильства над тваринами. Це і геній епохи Відродження Леонардо да Вінчі, і знайомий всім зі школи Лев Толстой, і людина зі 100-доларової банкноти Бенджамін Франклін, і філософи Руссо й Шопенгауер, і негречневий Кафка, і навіть наш рідний велет думки й духу Григорій Савич Сковорода. Тисячі їх.

Але генії на те й генії, що випереджають свої епохи. А як щодо вегетаріанства в масах?

Вегетаріанство (від лат. vegetus– бадьорий, свіжий, живий) саме в сучасному західному розумінні як певна дієта, що виключає поїдання продуктів, отримані шляхом насильства над тваринами, виникло з подачі Вегетаріанської Громади (англ. Vegetarian Society). Заснована в середині 19 ст., вона мала на меті  розбудовувати вегетаріанське ком’юніті в Великобританії, чим займається й донині.

Хоча якщо копнути глибше в історію, то з вегетаріанством серед європейців не все так просто, як пишуть на Вікіпедії. Наприклад, існують відомості, що ранні християни були затятими вегетаріанцями. Естафету перейняли в них катари, які масово представляли гностичне християнство в Середні Віки – ці напряму вважали поїдання м’яса гріхом, бо вірили в переселення душ, у тому числі й переселення душ у тварин (тут можна простежити явні паралелі з індуїстськими мотивами вегетаріанства). Та й Вегетаріанська Громада склалася на основі британської общини біблійних християн, які задовго до заснування самої організації виступали за м’яке вегетаріанство як за спосіб благочестивої помірності в їжі й ревно його дотримувалися. Загалом, навіть будь-який сучасний християнин-вегетаріанець наведе вам цитату  з Книги Буття 1:29 «І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!». Як бачите, вітхозавітний Бог напучує вживати лише їжу рослинного походження.

Утім, християнство вже давно перестало бути мейнстрімом європейської культури. У 20 ст. провідну роль у творенні смислів та культурних ідеалів перейняли на себе молодіжні субкультури. Саме хіпани в буремні часи Сексуальної революції були основними носіями вегетаріанської свідомості. Що ж, із цими все зрозуміло – піс, лав, у тому числі й до тварин. Звідси ноги ростуть і в такої прекрасної суспільної течії як захист прав тварин.

Час не стояв на місці, хіпанська хвиля змінилася панківською – і якщо ранні панки ударялися по чистому нігілізму (вітання Сіду), то згодом вони еволюціонували до ствердження різноманітних контркультурних тенденцій. Поруч із постанням straight edge (кардинальна відмова від вживання наркотичних речовин, у тому числі від алкоголю й сигарет) у субкультурі раннього хардкор панку виникла й пристрасть до веганства, цього ідейнішого й радикальнішого відгалуження вегетаріанства.

До України, не так давно звільненої від совкової залізної завіси, усі ці західні тенденції  – головним чином завдяки інтернету – почали докочуватися лише наприкінці минулого десятиріччя, осівши в головах молоді вже аж у нинішній декаді. І дещо засіло міцно. Ви не зустрінете жодного українського хіпстера, який не є вегетаріанцем, або бодай не цікавився цією темою. У пачці з модою на смартфони, скінні-джинси, арт-кафе, олдскул і тату ми маємо й потяг до виключення з раціону м’яса . Нащо воно молоді? Що ж, розберімося з мотивами.

***

Мотиви

Самостверджувальний

“Я НЕТАКИЙЯКУСІ!” – саме таким простим слоганом можна охарактеризувати цей мотив. Наскільки я можу судити свій власний досвід і зробити висновки зі спостережень за знайомими вегетаріанцями, на самому початку переходу на вегетаріанство даний мотив примішується у всіх. Він, звісно, може прекрасно послужити – і служить – як запал для боротьби, того, щоб перебороти нападки упередженого оточення – що особливо актуально для підлітків. Натомість якщо людина відчула користь вегетаріанства, осмислила його потрібність особисто для себе на власному досвіді та усталилась на вегетаріанській позиції, то цей мотив природно відпадає за непотрібністю. В інших випадках… а інших випадків не буває – якщо людина хотіла просто повийобуватись, то згодом, зрозумівши, що вегетаріанство – не ярличок, а конкретна робота над собою та своїм раціоном, переходить до простіших способів обрости понтами.

Етичний

Один відомий російський йог написав, що етичні вегетаріанці – лицеміри, бо якби вони дійсно не їли живих істот, то їм довелося б їсти каміння. Логічно, адже рослини – теж живі, і їх треба “вбити”, аби з’їсти. В інтернеті, немов на підтвердження такої іронічної логіки, гуляють сміхуйочки, що такі-сякі препогані вегетаріанці винищують рослини. Утім, сміх сміхом, а реальна ситуація така, що більшість людей (особливо дам), які за столом з превеликим задоволенням поїдають м’ясо, непритомніють, коли присутні на забиванні тварини. Особисто мені здається це більшим лицемірством і викривленням ходу речей, адже природно тварина їсть лише те, що вона здобула.

Якщо ж казати про необхідність уникнення жорстокого ставлення до тварин, а тим паче їхнього вбивства, що для людини з високими моральними принципами є очевидним і безсумнівним пріоритетом, то в даному випадку вегетаріанство – хоч і поступовий, але шлях до цього.

Екологічний

Можна згадати напівжартівливі доводи веганів, що корови пердять і цим забруднюють атмосферу.  Багато корів – багато пердежу й забруднення, отже, і скотарство є шкідливим для екології Землі. Але якщо серйозно, то на Заході вже давно стурбовані нераціональним використанням земель під пасовиська (себто територія величезна, а продукту з неї – мало, менше, ніж з цієї землі могли б отримати рослинної їжі). Західні вчені висувають навіть такі екзотичні альтернативи, як розбудова ферм з виробництва личинок комах (непогане джерело білку, до речі). Утім, екологічні вегетаріанці вже давно пропонують набагато простіший і природніший спосіб: засадити пасовиська корисними й поживними рослинами – і знищити голод у світі (ура, таваріщі!). Найбільша проблема тут у розніжених західних споживачах, які не хочуть відмовлятися від м’яса чи бодай зменшити його споживання через власні смакові забаганки (власне, через це значною мірою самі й страждають – згадайте американців з їхнім тотальним ожирінням). У всякому разі, як передбачають економісти, момент краху індустріального тваринництва все ж прийде. Ми, звісно ж, не можемо знати наперед, яким він буде – проте підготувати себе вже зараз до вегетаріанської дієти цілком здатні. І якщо доросліші люди дозволяють собі їсти за принципом “після нас хоч потоп”, то молодь потроху починає задумуватися – нам же ще тут жити врешті-решт.

Релігійний

Ви колись були в кришнаїтів у гостях? Ні? Так ось, якщо завітаєте на їхню недільну трапезу, то вам видасться нагода скуштувати відмінний лактовегетаріанський хавчик, приготовлений за древніми ведичними рецептами. Ці хлопці дійсно знають свою справу.

Загалом, будь-хто з українців, який цікавиться східними релігіями, філософією абощо, рано чи пізно зацікавиться й вегетаріанством. Тут, певно, дається взнаки культурний вплив Індії, яка віддавна була в Азії задавалою в релігійному плані. Наприклад, саме індієць Ґаутама подарував світові таке гармонійне релігійне вчення як буддизм. І якщо для буддиста-мирянина вегетаріанство не є обов’язковим, хоча й бажаним, то ченці мусять дотримуватися вегетаріанської дієти. Один з дзенських патріархів Доґен навіть цілий трактат «Настанови для кухаря Дзен» написав , у ньому досить докладно проінструктував, як правильно готувати монастирську їжу – і раціон там суто вегетаріанський. Утім, релігія на те й релігія, що адаптовується до локальних традицій – особливо це стосується буддизму. І, наприклад, ченці Тибету без проблем їдять м’ясо. І, звісно ж, це не викликає жодних заперечень, якщо зважити на суворі умови гірського клімату.

Якщо ж ближче до нас, до Європи, то про зв’язок вегетаріанства й християнства вичерпно сказано вище. Тут хіба що можна детальніше розглянути найближче нашій культурі православ’я. Попи, звісно, назвуть вегетаріанство бісівською марою. Проте, якщо поглянути об’єктивно, навіть в українських православних традиціях доброчесний прихожанин мусить бути час від часу вегетаріанцем – як мінімум на час посту. Що ж, може тому попи й засуджують вегетаріанство, що в самих совість нечиста в цьому плані – згадаймо милі пузяки насичених святим духом. Але то скоріше стосується мракобісних російських священників, вплив яких у нашій країні, на жаль, усе ще зберігається. А наші прямим текстом кажуть, що вегетаріанство є благодіянням.

 

Медичний

Насамперед варто зазначити, що на вегетаріанство рекомендують переходити при деяких хворобах, наприклад, онкохворим. Але можна охарактеризувати медичний мотив і ширше – як прагнення до тілесної гармонії та здоров’я. Досі точаться суперечки, чи сприяє вегетаріанство здоров’ю, чи навпаки. Перша думка переважає, особливо на Заході: численні дослідні інститути США, Канади та Європи роблять висновки, що загалом збалансована вегетаріанська дієта позитивно впливає на фізичне здоров’я, інтелект (хоча тут не зрозуміло – чи то вегетаріанцями стають, бо розумні, чи розумними стають, бо вегетаріанці) і приносить довголіття. Утім, Україна теж не відстає – по-своєму, кульгавенько – наші дієтологи з Мінздраву офіційно заявили, що вегетаріанство жодної шкоди не несе і є цілковитою нормою.

***

Чи корисне вегетаріанство?

Тут просто наведу два приклади людей-вегетаріанців.

Перший. Це Дональд Вотсон, родом із скромного гірняцького містечка в Британії. Він був першим веганом – заснував веганське товариство та й, власне, придумав сам термін “веган”. Його раціон, що виключав будь-які продукти тваринного походження, здавався надто суворим навіть для тодішніх британських вегетаріанців, які були переважно послідовниками помірнішої дієти, до якої входили молочні продукти. При всьому цьому дожив до 95 років, з яких більше 60 був веганом.

Другий. Відомий ірландський письменник Бернард Шоу. Великий дотепник, який гостро критикував соціальні недоліки свого часу – він був послідовним вегетаріанцем. Шоу якось жартував, що всі лікарі мучили його залякуваннями, що він помре, якщо не їстиме м’ясо – але в результаті вони перестали йому дошкуляти, бо померли. А Бернард Шоу дожив до 94 років, провівши дуже плідне життя. Удостоєний Нобелівською премією з літератури.

Чи шкідливе вегетаріанство?

Так, так і ще раз так. Здивовані? Не дивуйтесь – пояснюю.

Є чудове народне прислів’я: “Застав дурня Богу молитись – він і лоб розіб’є”. Тож тут скоріше варто говорити не за шкоду вегетаріанства як такого, а за шкоду цієї дієти для певного типу людей. Назвімо їх, взявши за приклад народну мудрість, дурнями.

Часто буває так, що якийсь ідеалістичний юнак, або юнка, начитається в інтернеті всіляких веганських пропагандистських матеріалів, не дуже якісних у пізнавальному й науковому плані (часто написаних такими ж не дуже компетентними юними людьми), по-сентиментальному захопиться ідеєю звільнення бідолашних тваринок від ярма (хоча при цьому власний кіт може бути негодований уже тиждень) – і різко переходить у вегетаріанство, особливо не обміркувавши наслідки: як у соціальному плані, так і, що найголовніше, в індивідуальному, для себе любимого. У більшості випадків, як уже писалося щодо мотиву самоствердження у вегетаріанстві, юнацький запал згодом минає, і людина відходить від вегетаріанства – під тиском мудрих батьків, однолітків і взагалі власної несамостійності.

Хоча бувають уперті екземпляри. Уявіть собі такого індивідуума: ніде не працює, ніяких особливих прагнень у житті не має, висить у батьків на шиї, здоров’я неважне, собою не займається, цілими днями хікує за компом. Зате – веган! Що ж, певно, такій людині треба хоч за щось учепитись, аби не сконати – бодай за ідею веганства. Проте проблема такого юнака в тому, що він не розуміє, що бути вегетаріанцем не значить просто в один день перестати їсти мамкині котлети. Такий жест може й слушний як підлітковий бунт проти батьків, однак це не є вегетаріанством, бо вегетаріанство передбачає збалансоване й здорове харчування.

А це передовсім означає, що коли людина перестає їсти м’ясо, то всі ті речовини, які вона отримувала з нього, вона має отримувати з їжі рослинного походження. На початкових етапах замінниками можуть бути гриби, вироби з сої, поживні молочні продукти – предмет необхідно докладно вивчити, почитати статті кваліфікованих дієтологів, а не доморощених пропагандистів веганства, і узгодити рекомендації науковців з власними смаками й потребами свого організму.

Другий момент – перехід варто робити поступово. Наш організм – чудернацька біомашина, яка живе за своїми законами, що складалися в ході еволюції тисячоліттями. І якщо якийсь Вася, новоявлений “веган”, в один день різко знехтує ними, то отримає цілком очевидну відповідь у вигляді ослаблення, гіпотонії, хвороб на кшталт анемії та розбалансування організму загалом. І в даному випадку совкові обивателі матимуть рацію, що не їсти м’ясо – погано.

Сучасна інформаційна епоха підкидує багато парадоксів. У наші часи можна зустріти людину, яка називає себе вегетаріанцем, не їсть м’яса, проте з задоволенням хрумає чіпси та інший джанк-фуд, бухає шмурдяк, а трапеза в Макдональдсі для неї майже свято. Якийсь олдскульний дядько з Вегетаріанської Громади 19 ст. дуже б здивувався такій ситуації, оскільки вегетаріанство для нього означало насамперед харчування натуральними продуктами, які оздоровлюють не тільки душу, а й тіло. Звісно, описаний макдональдсівський вегетаріанець може заперечити, що він не їсть м’яса винятково з етичних причин, а вживання шкідливої їжі й напоїв – його особиста справа. Цілком справедливо, ніхто ж йому не забороняє вести такий спосіб життя. Проте заявлений ним етичний принцип ненасильства вельми поверхневий і ненадійний, оскільки така людина вчиняє насильство найближчій живій істоті, що має – собі. А, як відомо з психології, якщо людина не любить себе, то вона не зможе по-справжньому любити інших живих істот, тим паче тварин.

Причому любов до себе включає дуже багато аспектів, одним з найголовніших є догляд за власним організмом. Людина за замовченням має дотримуватися особистої гігієни, підтримувати на задовільному рівні фізичний стан тіла за допомогою спорту чи інших практик (цьому вегетаріанство лише сприяє – про що свідчить велика кількість спортсменів вегетаріанців і навіть веганів). Інакше вийде, як в одному епізоді російських новин про фрукторіанців. Показували якогось дредастого хлопця, він знесилено лежав у ліжку з ноутом, звідки, либонь, і черпав ідеї без критичного їх осмислення. Хлопець виглядав дуже нездорово – немов жертва Голодомору, наче в’язень Бухенвальду, самі шкіра й кості. Перейти на новомодну дієту – то він перейшов, сили волі та впертості не забракло. Проте тілом не займався, не узгоджував свої дії з його потребами (передусім з потребою фізичної активності) – от воно й неілюзорно помирало. Зате – фрукторіанець! Амінь.

***

Різновиди вегетаріанства

На благодатній для стереотипів ниві пострадянського менталітету вкорінився образ вегетаріанця як істеричного лібертарно-феміністичного борця за права. Тож проблема прийняття вегетаріанської дієти серед українців, окрім тваринного страху перед неїдінням м’яса взагалі (ТИ Ж ПОМРЕШ ЯКЩО М’ЯСА НЕ ЇСТИМЕШ), полягає ще в тому, що люди геть не обізнані в різноманітності вегетаріанських і навколовегетаріанських раціонів, які можуть варіюватися від радикального веганства, до якого образ борця за права тварин ще хоч якимось місцем ліпиться, правда приторочене ликом, до легкої пескаріанської дієти, яку може практикувати навіть бабуська, аби дати відпочити печінці після безлічі років перевантаження м’ясом. Задля розвіювання стереотипу, нижче пояснено деякі основні напрямки у вегетаріанському харчуванні. Причому варто пам’ятати, що й ця категоризація є умовною, і в межах одного напрямку різниця в раціонах різних людей може бути вельми помітною. Що логічно, адже кожен організм має свої індивідуальні особливості, тож і принципи харчування в кожної свідомої людини мають бути свої.

Полотаріанство й пескетаріанство

Перше – відмова від червоного м’яса, друге – грубо кажучи, “вегетаріанство”, у якому допустиме вживання м’яса риби. Загалом ці раціони не є вегетаріанськими, проте вони можуть послужити прекрасним стартом у вегетаріанство.

Оволактовегетаріанство

Найм’якіший напрямок вегетаріанства – виключені продукти тваринного походження, які вимагають вбивства тварин, проте допустиме вживання молочки та яєць. Певно, саме такий різновид є адекватним для більшості потенційних вегетаріанців серед українців, якщо зважити на наші культурні особливості харчування.

Лактовегетаріанство

Традиційна дієта індусів – вегетаріанство з вживанням молочних продуктів. Багато-хто й зупиняється на лактовегетаріанстві, що дає змогу як у легкий спосіб отримувати деякі незамінні речовини з молочних продуктів, так і не мучитися докорами сумління через жахливі умови тримання курей в інкубаторах.

Ововегетаріанство

Це коли вегетаріанець їсть яйця, але не їсть молочку. У природі не зустрічав – гадаю, ця категорія є міфом, аби чисто теоретично врівноважити існування лактовегетаріанців.

Веганство

Якщо казати про веганство суто як про дієту, то це всього-на-всього суворе вегетаріанство, у якому недопустиме вживання будь-яких продуктів тваринного походження, як то яєць і молочних продуктів, а також харчових добавок з використанням цих продуктів. Але, далебі, веганство набагато більше, ніж просто дієта – це ціла суспільна течія, метою якої є повне позбавлення тварин від насильства й експлуатації з боку людей. Окрім дієти, вегани також утримуються від використання хутра, шкіри та інших виготовлених з тварин речей – до чого, гадаю, має прагнути кожна свідома людина.

Сироїдіння

Загалом сироїдіння означає вживання в їжу продуктів без термічної обробки. Якщо посудити логічно, то м’ясо можна їсти й сирим, тож під сироїдінням у переважній більшості випадків мається на увазі саме вегетаріанське сироїдіння, коли, дотримуючись вегетаріанської/веганської дієти, людина до того ж відмовляється від термічної обробки їжі. Основним аргументом є те, що сира їжа буцімто природніша для організму людини. Справедливо, однак генетичний баласт у вигляді незлічених попередніх поколінь, що їли варене, печене й смажене, дається взнаки – і в сироїдів буквально перебудовується організм, пристосовуючись до нових умов харчування, їх деякий час непогано так ковбасить. Зате потім, за свідченнями самих сироїдів, – ліпота.

Фруктоїдіння

Отут можна згадати про вегетаріанців-лицемірів, які “вбивають” живі рослини. Так ось, фрукторіанці є винятком, оскільки споживають тільки плоди рослин, які самі по собі згниють без діла, якщо їх не з’їсти. І взагалі не забуваймо, що наші далекі-далекі пращури видобували їжу саме збиральництвом – переважно фруктів, а також ягід, плодових овочів, горіхів, насіння. При цьому здоров’я в них явно було краще за сучасних дітей інтернету, якщо зважити на суворі умови виживання на лоні дикої природи.

***

Український народ мав дуже непросту долю, зазнавав лиха та втрати. Значною мірою це відбивалося й на звичках у харчуванні – згадаймо, наприклад, гіпотезу, що сало стало таким поширеним саме через те, що свиней не крали грабіжники-татари, бо, будучи мусульманами, нехтували цими брудними тваринами. А після жахливого Голодомору – чи не найжахливішого геноциду в 20 ст. – українці так і зовсім отримали травматичний комплекс у менталітеті. Прямим чином відчути це на собі можуть молоді люди, які переходять на вегетаріанство або інші системи здорового харчування – і коли про ці прагнення онуків дізнаються бабусі й дідусі, то в них немовби настає шок, бо ЯК ЖЕ Ж ЦЕ МОЖНА М’ЯСА НЕ ЇСТИ ОТ ТИ Б ЗНАВ ЯК МИ ПІСЛЯ ВІЙНИ ГОЛОДУВАЛИ. Що ж, літні люди вже такі як є, їх не змінити – натомість можна лише зрозуміти передумови їхнього ставлення й щиро поспівчувати. А реальний стан речей полягає в тому, що зараз геть інші часи: вибір продуктів величезний, супермаркети на кожному кроці, прилавки ломляться від їжі, а ціни настільки доступні, що голодувати може хіба що людина з найглибшого соціального дна. Тож рідну історію варто пам’ятати й шанувати, дідусів і бабусь поважати, проте їхні харчові комплекси не мають відлякувати сучасних українців від саморозвитку в їстівному плані – якому й повинна посприяти дана стаття.