Левні Їлмаз та “Оповіді повсякденності” (Tales Of Mere Existence)

Ви є на ютубі? Якщо є, то майже зі 100% впевненістю можу сказати, що ви підписані на одного з трендових відеоблогерів. Я маю на увазі навіть не ниці форми буття у вигляді оглядачів вірусного контенту, а  пацантре і чувіх, які ставлять перед собою камеру і записують  відео, де несуть про свої «проблеми білих людей», коментують топові події, філософствують на загальнолюдські теми і т.д. Рідше це якісь тематичні двіжі, тобто мова йде здебільшого про те, в чому шарить, або думає що шарить, окремо взятий влогер. Десь 99 зі 100 вищевказаних типажів мають розважальну тематику, що не дивно, адже розважалівка є прямою дорогою до великої кількості переглядів. І як результат – омріяний гешефт. Ні, гроші – це зовсім непогано, це шлях до професіоналізму і крутого та якісного контенту, але як правило – все це має доволі поверхневу форму і зміст.

Але сьогодні у нас для вас є дещо таке, що виривається з загальної маси розважального спрямування. Про цікавий youtube-канал для любителів самокопань та пошуку себе – нижче.

 Сьогодні мова піде про творчість Левні Їлмаза – оспівувача екзістенційної кризи, досліджувача соціуму і просто кумира усіх омежок ютубу. Він у своїх відео розказує про себе, про події, почуття та емоції, глубоко копачуючись у потемках власної душі. Переважна більшість його відео мають дещо мінорний лад, особистісні розповіді майже типового інтроверта, що просто магнітом тягне аутсайдерів та звичайних хіккіморі. Як показує Левні, навіть серед такої аудиторії можна стати популярним , 43 млн. переглядів підтверджують ці слова. Більшість коментарів до відео мають вигляд подяк Левні чи фраз на кшталт «жызнинна» та «роби ще».

Кілька слів про вигляд самих відео – це мальовані історії, приблизно 40-50 кадрів, останні елементи котрих Левні домальовує читаючи основний сюжет.  Камера направлена зі зворотного боку тонкого листа, на якому Левні, власне і малює маркером.

Сам Левні уже досить давно проживає в Сан-Франциско – загальновизнаному хіпстерському центрі США, та в дечому було почав страждати на хвороби тамтешньої богемної елітки. На базі внутрішнього конфлікту між собою справжнім та потребою бути крутим і виникла ідея «Оповідей Повсякденності». Щоб зцілити себе від SWAG’у західного узбережжя, Лев почав записувати ці короткометражки, де відкриває свої слабкості та вагання.

Як я вже писав вище – ці мікроісторії дуже особисті та розказують про самого Левні, його знайомих та просто зустрічних, а також про різноманітні життєві ситуації. Наприклад, в одній із історій розповідається, як Лев зустрів дівчину, яку давно хотів трахнути, але вона його відшила, так що він  нажрався в лайно, прийшов додому і востаннє подрочив на її фото :D. А в іншій розповідає про конфлікт себе малого та дорослого, про спільні мрії та невдачі, про діалог, що закінчується консенсусом.

Загалом Левні Їлмаз створив щось нове, перетворив матеріал хіпстерських конференцій на широковживаний медіа-продукт, який приносить певні кошти своєму авторові.  Причому Левні зміг не перетворитись на поп-продукт за своєю суттю, залишившись все таким же особистим блогом на екзистенційні тематики.

І, власне, канал Левні Їлмаза.