Давайте сьогодні поговоримо про такий цікавий стиль музики як post-rock. Для неавгурів пояснюю:
Пост-рок – музична течія, що характеризується особливим ритмом, мелодикою та гармонією. Ці три кити пост-року забезпечують багатогранність звучання та об’ємність отриманих емоцій. Типовими для пост-року є такі рокові звукові інструменти як гітара, ударні та клавішні.
Мейнстримні групи соц. мереж свого часу активно форсили “смішнявки” про пост-рок, типу “чорно-біле фото з гілками дерев без листя, а на фоні грає якась депресивна лють”. Десь такої думки і притримується середньостатистичний мережевий хом’як користувач інтернету, бо вкопуватися в глибину поняття для більшості лінь. Так, пост-рок може бути печально-меланхолічним, але здебільшого композиції включають всю гамму емоцій та є скоріше оптимістичними, аніж “безвихідними”. 
Трішки історії
Поняття “пост-рок” з’явилося лише в 1994 році, коли відомий музичний критик Саймон Рейнольдс об’єднав прогресивний рок, спейс-рок, math rock та мінімалізм в одне широке трактування, яке зараз набуло найбільшої популярності. Хоча збірне поняття пост-рок існує десь з 1960-х, коли з напрямів експериментальної та психоделічної музики з’явився краут-рок, а в кінці 80-х популярність отримав шугейз, який в купі з нотками електроніки наблизив звучання пост-року до сучасного. Зараз пост-рок можна охарактеризувати як експериментальний жанр, що дає життя незліченній кількості похідних мікрожанрів. 
Вокальний пост-рок
Всі, з ким я спілкуюся, люблять вокальний пост-рок та дзюрчать кип’ятком, коли нюні Sigur Rós випускають новий альбом чи попсовий Mogwai гугнявить у мікрофон. Мене чомусь трохи напрягають дивні звуки, що видають фальцетом вокалісти. Єдине, що рятує такі композиції – це оригінальна музика з прозорістю фактури та новими ритмами.
Так, у них є і годнота, де вокал дійсно доповнює звучання, є мякою тембральною барвою, що прекрасно компонує з одноманітними інтервальними ходами, а широкий динамічний діапазон звучання створює об’ємність, ба навіть космічну неохопленість емоцій, – так, це музика інтелігентів, а ти що думав? 
Важковаговики пост-року
На данний момент створено дуже багато гаражних пост-рок гуртів, але є й такі, що вибилися в люди та стали справжніми легендами у певних колах. Якщо заглянути на last.fm (тут, до речі, можна почитати про цей чудовий сервіс), то можна відразу зрозуміти хто ловить зірки з неба, а хто радіє своїм першим слухачам. Тож зі свого досвіду всім новеньким та бувалим в пост-рокі я би радив такі гурти як God Is An Astronaut, Collapse Under the Empire, Moonlit Sailor, Mooncake, I am waiting for you last summer,а також Followed by Ghosts.
В Україні також є свої герої. На мою думку, найкращим українським пост-рок гуртом є The Best Pessimist (Одеса). TBP є творчим здобутком одного композитора Сергія Лунева, який зробив головний акцент на піаніно та не прогадав – зараз його запрошують з концертами по всьому світу, а на last.fm у нього більше 40 000 слухачів!
Також цікавими є Total-Empty, Nice Wings, Icarus! та Coala Pascal. 
Палю годноту
Хочу з вами поділитися останніми своїми відкриттями зі світу пост-рок музики. Останнім часом найбільше враження на мене справили такі гурти як:
Mesozoic
Glories
Solkyri
Iceberg Theory
І ще купа всякої різноти…
Так, є ще ембіент, інструментальний рок, але то настільки споріднені та багатогранні стилі, що ніякої статті не вистачить вмістити всі їх особливості та принади. Тож часто вірним є твердження: якщо вам подобається пост-рок, то інструментал та ембіент ви уже любите.