У першій частині ми знайомимося з дівчиною на ім’я Є Веньцзе. При чому Є – це її прізвище, а Веньцзе – ім’я, так прізвище попереду імені пишуть китайці, та деякі інші жителі східної Азії. Вона є дочкою вченого-фізика, якого вбили фанатичні підлітки-комуністки під час китайської Культурної революції 1967 року. Комуністи пояснювали необхідність вбивства фізика тим, що оскільки наукова теорія розробляється в капіталістичному суспільстві, то вона ґрунтується на помилкових буржуазних уявленнях. У їхньому розумінні будь-який китаєць, який підтримує наукові теорії – це зрадник народу і щонайменше повинен бути позбавлений можливості працювати в науці.
Мільйони людей таким чином потрапили під каток репресій. Не стала винятком і наша героїня Є Веньцзе, через два роки після вбивства батька вона опинилася в засланні, де мусила працювати на лісоповалі. Вона ненавидить знищення вікових дерев, але схоже, що всіх інших навколо неї це мало хвилює.
Аж доки одного разу до них не приїжджає журналіст, і вона помічає, що йому також болить знищення лісів. Зрештою, він дає їй книгу “Безмовна весна”, це один із перших популярних текстів, де виказується занепокоєння через те, як людська діяльність втручається в місцеву екологію. Минає кілька днів, Веньцзе приходить до журналіста, щоб повернути книгу. Тож цей журналіст показує їй листа, якого він пише до високопосадовців у Пекіні щодо проблеми з екологією. Вона в захваті від листа і пропонує свої послуги, щоб гарним почерком переписати йому текст. Автор книги додає штрихів до портрету Є, вона описується як доволі освічена науковиця, ще й знає англійську. Трохи згодом стає відомо, що комуністи-високопосадовці прочитали листа і зовсім не оцінили турбот про довкілля. Більше того, вони приїхали по душу журналіста. Журналіст, в свою чергу, виявився боягузом і доніс на Є Веньцзе, вдаючи, що зміст листа – це її робота.
Ситуація досить швидко загострюється. До холодної камери Є Веньцзе приходить партійний високопосадовець, відомий своєю хитрою манерою “доброго поліцейського”. Він розуміється на тому як вибити з людини бажані показання, хоча і вдає з себе добру людину. Тож цей спецслужбіст вимагає від нашої героїні підписати фейкового листа. Лист уже був підписаний багатьма іншими, в ньому написано про зустріч батька Є з якимись людьми, про яких нашій героїні нічого не було відомо. Вона все ж відмовляється підписувати цей документ, і усміхнений апаратник обливає її та всю постіль холодною водою. Це відбувається посеред зими в горах біля кордону з Монголією. Згодом тієї ж ночі Є Веньцзе втрачає свідомість від холоду.
На щастя, її все ж врятували. Вона прокидається, все ще жахливо почуваючись, і розуміє, що перебуває у гелікоптері. Героїня впізнає в одному з чоловіків у формі – Єнга Вейнінга, колишнього аспіранта її батька. Він розповідає їй, що гелікоптер летить до секретної наукової станції. Це величезний радар. Він пропонує їй можливість працювати там і розвивати свої знання з фізики, які вона здобула на кафедрі свого батька. Але є одна умова, якщо вона погодиться, то муситиме провести там решту свого життя.
Цей радар має параболічну тарілку, спрямовану в космос, і добре відомий місцевим жителям тим, що іноді випромінює електромагнітні імпульси настільки високої потужності, що птахи обабіч нього падають каменем з неба.
Тим часом, нашу героїню – Є Веньцзе, яка вже пережила багато страждань, гризуть важкі думи про природу зла. Чи є людство і те, що являє собою зло, по суті, різними аспектами єдиного цілого? Вона це уявляє собі так, мовляв океан і айсберг складаються з однієї і тої ж основи. І те, що айсберг видається окремішнім, лише тому так, що він знаходиться в іншому агрегатному стані. Таким чином неможливо очікувати морального пробудження від самого людства. Тому, вона приходить до висновку, що ця проблема вирішується “силою поза людським родом”. За інших умов хтось би прийшов до висновку про необхідність релігії в житті людини. Але за описаних вище умов Є Венцзе спрямовує свій погляд саме в космос.
Життя стрімко змінюється. І ось автор переносить нас на 40 років вперед. В описаному світі наука та технології розвиваються за траєкторією, схожою до того, що ми бачимо в реальному житті. Це версія сьогодення, яку читачі 2008 року впізнали б, хоча деякі нюанси є вигаданими. Новий головний герой оповіді тепер науковець Ван Мяо. Його призначила коаліція міжнародних агентств розслідувати низку самогубств серед передових фізиків-теоретиків. Їх обʼєднує участь у групі “Фронти́ри науки”. Вану показують передсмертну записку одного з самогубць, де написано, що вся фізика, яку коли-небудь вивчали, є хибною, або неактуальною, або взагалі неіснуючою. Зрозуміло чому таке відкриття засмутило б людину, все життя і робота якої була цим зруйнована, але чому ж так багато видатних науковців вдаються аж до самогубства?
Цей наш новий протагоніст Ван Мяо, має дружину і сина, але в тексті їм приділяється зовсім мало уваги. Ван рідко буває вдома, і його життя зосереджене навколо науки. Чоловік, якого він вважає своїм заклятим опонентом, – це Ши Куян, суворий і цинічний поліцейський, якого всі називають “Да Ши”. Саме лишень для того, щоб довести, що Да Ши помиляється, Ван береться за завдання з’ясувати, що відбувається з науковцями. Насправді, Да Ши швидко стає його наставником і союзником. У нього неприємний характер, але він напрочуд добре виконує свою роботу. Коли Вану Мяо стає надто погано, він завжди поруч, щоб поговорити і перехилити склянку.
Щойно Ван погоджується на участь в розслідуванні, він починає відчувати неначе його направляють зовнішні сили. Так, наприклад, передсмертна записка, яку він читає належить Ян Донг, жінці, яку Ван не знав особисто, але бачив її біля всесвітньо відомого проекту прискорювача частинок, яким вона керувала. На той час вона справила на нього надзвичайно сильне враження. Ван, окрім іншого, ще й фотограф-аматор, і достатньо хороший, щоб його роботи публікували відомі медіа. Але з того моменту як Ван побачив зображення Ян Донг на знімку, всі інші фотографії тепер видаються йому бездушними. З тих пір він дивувався, в чому ж проблема, і раптом зрозумів, що решті знімків бракувало не душі, а саме цієї жінки.
Через це все разом узяте Ван і погодився взяти участь у розслідуванні, щоб побачити, чи зможе він, неспеціаліст, з’ясувати, що саме лякає найкращих фізиків-теоретиків. Сам Ван спеціалізується на прикладній науці – нанотехнологіях. Наступного дня починаються вихідні, Ван вирушає робити чорно-білі фотографії своєю олдскульною плівковою камерою Leica (Лайка).
Спершу виглядає дивною така деталізація, але все стає зрозумілим, коли Ван проявляє плівки того вечора. На кожному кадрі, що мало б бути неможливим, проштампований рядок цифр. Після переляку і подальших роздумів йому стають зрозумілими кілька речей. По-перше, що це фізично неможливо. По-друге, що числа з’являються лише тоді, коли фотографує він сам, незалежно від того, якою камерою. Однак ця аномалія не виникає, коли він просить дружину чи сина клацнути. І по-третє, що це відлік часу в годинах. Судячи з усього він почався з моменту, коли Ван зробив перший знімок того дня. Нуль настане через 1200 годин, тобто за 50 днів.
Від безсоння і стресу, які приносить йому ця нова реальність, він розуміє, що інші вчені, мабуть, пройшли через щось подібне. Ван іде до Дін І – це чоловік, який не лише працював з Ян Донг, тією жінкою на фото, що так сильно вплинула на Вана, але й мав з нею стосунки. Далі вони обоє тягають більярдний стіл по квартирі, доводячи цим, що закони фізики залишаються незмінними в різних місцях. Мовляв кий б’є по кулі і вона летить в лузу, і так всюди. Але Дін І каже Вану, що цього чомусь не відбувається в колайдерах елементарних частинок. Таких колайдерів у світі три, і всі вони дають неймовірно суперечливі результати. За його словами це схоже на те, що якби він вдарив кулю, а вона відскочила в зовсім іншу сторону, і потім пролетіла б прямо крізь стіну і далі у відкритий космос.
Після цього Ван прямує до Шен Юфей – чергової провідної науковиці, і виявляє, що вона грає у гру в віртуальній реальності, одягнувши V-костюм на все тіло. Цей костюм – вже річ із наукової фантастики, він за ідеєю може відтворювати всі відчуття з віртуальної реальності, що надходять через спеціальний шолом. Да Ши порадив Вану завжди дивитися на веб-адреси, і він так і робить, на екрані помітна адреса www.3-body.net (3-боді крапка нет). Вийшовши із гри, жінка відразу розуміє, про які паранормальні події Ван їй розповідає. Тож вона попереджає його, що відлік зупиниться лише тоді, коли він припинить роботу, яку виконує. Ван спантеличений. Йому не зрозуміло яке відношення має його маленька прикладна спеціалізація до проблем теоретичної фізики. І чому хтось чи щось може бути настільки зацікавлене у сфері, в якій він працює? Але він уже звик до того, що речі не мають жодного сенсу.
Далі Ван заходить до великої експериментальної станції, якою він керує, тут розробляються надтонкі вуглецеві нитки. Зворотний відлік з фотографій вже переслідує його повсюдно. Він не може перестати його бачити ані заплющивши очі, ані вдивляючись на яскраве світло. Так само, як і на негативах фотографій, цифри адаптують свою яскравість відповідно до безпосереднього тла, щоб ніщо їх не затуляло. Аж тут його провідні технічні спеціалісти кажуть, що їм конче потрібно зупинити машини і провести деякі роботи з технічного обслуговування. На їхній загальний подив – зазвичай одержимий ідеєю не втрачати жодної миті – Ван каже їм, що вони можуть зупинити апарати і почати обслуговування хоч зараз. Того ж моменту цифри в його очах тьмяніють і зникають. Ван виглядає неймовірно втомленим і йому пропонують відпочити. Він погодився і пішов збиратися через кімнату, де у них зберігаються ці самі V-костюми, в такий була одягнена Шен Юфей, коли грала у ту гру. Не довго вагаючись Ван вирішив і собі зіграти, бо це ж може допомогти із розслідуванням.
Гра, до якої підключається Ван, одягнений у V-костюм, є величезним всеохоплюючим простором альтернативної реальності. Всередині гри минають дні, причому той чи інший гравець може за потреби перемотувати час вперед на тижні, а то й місяці. Ван розуміє, що опинився глибоко всередині неможливої, на перший погляд, головоломки. Все в його житті видається нереальним, тож чому б не згаяти час в альтернативній реальності гри. У грі кожен гравець намагається придумати як на цій чужій планеті передбачити, коли настане наступний “стабільний період”, між багатьма хаотичними періодами, під час яких схід і захід сонця здаються абсолютно непередбачуваними. Якщо схід сонця не відбувається – це початок хаотичного періоду.
Під час першого візиту Вана до ігрового світу, йому видається важливим дослідження саме траекторії “літаючих зірок”, особливо коли всі три з них з’являються одночасно. Він багато роздумує чи це ті самі три тіла, про які йдеться в назві гри, і чи залежить схід сонця або рух планети від взаємодії цих небесних тіл. Цей напрямок дослідження видається йому багатообіцяючим, і він зустрічає чоловіка, котрий думає, що він знайшов відповідь. Ван приєднується до нього і вони прямують до місцевого короля. Однак далі він спостерігає як цивілізація номер 137 була знищена сильним холодом хаотичної ери. Перш ніж загинути ця цивілізація розвинулася до періоду Воюючих царств. Вона була знищена після появи передбачених трьох сонць, після чого планета Трисоляріс переживала період надзвичайного холоду, оскільки вона дрейфувала далі від своєї системи трьох сонць.
Ван виходить з гри і, з подивом дізнається, що в реальності минуло зовсім небагато часу. Він вирушає, щоб поговорити з 60-річною жінкою, матір’ю Ян Донг, тієї самогубці, яка так зацікавила Вана. Більярдист Дін І наполегливо пропонував йому це зробити, бо їй потрібна компанія, а також тому, що їй є що розповісти. Виявляється, що ця 60-річна пані ніхто інша як Є Веньцзе з першої частини книги. Вона вже ветеран-науковиця з фізики, однак більше не займається наукою і таким чином не є в небезпеці від тих сил, які змушують науковців самоліквідуватися. Зараз вона більше грається з онуками, ніж заглиблюється в проблеми теоретичної фізики, що вона і робить, коли приходить Ван. Вона розповідає йому, що наступної ночі, протягом чотирьох годин, всесвіт мерехтітиме для нього.
Ван дістався місцевого радіотелескопу в потрібний час. Тамтешній астроном попереджає його, як нудно спостерігати за фоновим випромінюванням Всесвіту, адже для того, щоб щось змінилося, потрібні мільйони років. Коли Ван каже, що все одно хоче поспостерігати за космосом о першій ночі, астроном відповідає, що там не буде на що дивитися. Але ми ж знаємо більше за нього, і о першій годині ночі раптом відбуваються великі зміни. Астроном гадає, що це мабуть збій, і зв’язується з іншими обсерваторіями. Але на загальне здивування їхні показники також вказують на аномалії. Всесвіт каже Вану, що реальність, про яку всі знають, є хибною. І будь-хто інший теж може це побачити.
Астроном розповідає Вану, що існують шоломи віртуальної реальності, які дозволяють глядачам бачити космічне випромінювання на довжині хвилі, доступній для людського ока. За щасливим збігом вони є в місцевому планетарію. Ван отримує один з цих шоломів. І це правда. Він бачить, як пульсує всесвіт, і знає, що це відбувається тільки для нього.
Час повернутися до гри. В ній минули віки, і схожа на піраміду будівля, що захищала тодішнього короля від неймовірної спеки та холоду тисячоліття тому, тепер виглядає дуже старою. Верхівка була змінена, і тепер там рівний майданчик, і, піднявшись сходами, яких не було востаннє, Ван зустрічає нового гравця. Він розповідає Ванові, що витратив століття на побудову механічної моделі цього дивного всесвіту, і його пояснення є на перший погляд божевільним. Зірки – це не об’єкти, а дірки в небесній сфері. Сонце – теж. Неможливо побудувати машину, яка б відображала все це у всій його складності, включно зі здатністю розширюватися і стискатися… але цей чоловік побудував її, і він достатньо впевнений, що може передбачити не лише те, що ось-ось почнеться стабільна ера, але й те, що вона триватиме певну кількість років – і, схоже, він має рацію. Кілька днів сонце сходить і заходить за планом.
Однак одного ранку сходить сонце, і воно настільки величезне, що закриває собою увесь східний горизонт, і назустріч до них мчать палаючі тварини. Протягом дня все згорає дотла. Перед виходом з гри Ван помічає, що його власні руки горять смолоскипами, але, на щастя, не по-справжньому. Він бачить послання в небі, що це не кінець для людства, і гра все ще триває. Він також дізнається, що інша гра закінчилася, коли сонце зійшло, як зазвичай, а потім просто зменшилося до нуля, зникнувши в небі посеред дня.
Все здається дивним і схожим на сон, навіть коли Ван не бере участі у грі “Три тіла”. Наприклад, Вей Чен – це чоловік Шен Юфей, тієї жінки, яку Ван вперше побачив у V-костюмі, виявився випадковим математичним генієм. В тому сенсі, що він ніколи не прагнув ним стати, але одного разу натрапив на задачку, вирішення якої шукає з тих пір. Це була математична задача трьох тіл, яку Вей Чен вигадав собі, щоб легше заснути, не знаючи, що математики вправлялися в ній століттями. І він, як ніхто інший, близько підійшов до її рішення. Він знає, наприклад, що необхідні обчислення неможливо здійснити без надпотужного комп’ютера, потужнішого за будь-який з доступних йому.
Історія цього математика Вей Чена була пов’язана з надзвичайним збігом обставин, адже він шукав тиші та спокою у віддаленому буддійському монастирі. Але одного разу туристка, яка згодом виявилася провідним фізиком-теоретиком, помітила обвуглені рештки його грубих розрахунків у багатті. Це, звісно ж, була Шен Юфей – його майбутня дружина. Вона забирає його з монастиря, щоб він працював з найкращими комп’ютерами, і деякі з них справді дуже швидкі – саме тому Вей Чен знає, що жоден з них не є достатньо потужним.
Тим часом Є Веньцзе погоджується розповісти Ванові, що вона робила на вершині гори всі ці роки. Є докладно розповідає йому, що гора з радаром насправді називається “Червоним узбережжям”. Про справжнє призначення об’єкту сама науковиця буцімто не знала, і її постійно обманювало керівництво. Справжньою ж метою існування того радару була спроба китайців випередити інші країни та зв’язатися з іншопланетянами першими. З плином років стало зрозуміло, що станцією генерувався заслабкий сигнал, а їхні приймачі не ловили нічого, окрім космічного фонового шуму. Після того, як об’єкт врешті-решт закрили, Є Веньцзе більшу частину свого дорослого життя викладала в університеті, залишаючись переконаною, що позаземного життя напевно не існує.
За словами Є Веньцзе, значну частину свого життя вона вважала, що працює над мікрохвильовою зброєю, націленою на американські супутники. Зрештою, вона вийшла заміж за одного із співробітників відповідальних за її обман – Яна Вейнінга. Він, як вона вважає, опікувався тим, щоб науковиця не дізналася забагато зайвого. Коли вона розповідає цю історію Ванові, він ще не здогадується, що світ гри трьох тіл заснований на реальній планеті з позаземними мешканцями.
Під час третього свого заходу у гру Ван висловив таку гіпотезу, що ігрова планета знаходиться в системі з трьома сонцями, траекторії цих сонць невідомі, і гра полягає в тому, щоби вигадати способи передбачення, коли почнуться періоди стабільності і як довго вони триватимуть.
На цьому дивацтва, як всередині гри, так і поза нею, аж ніяк не закінчуються. Після висловлення своєї гіпотези, Ван миттєво робиться зіркою гри.
Далі він повертається до реальності, в якій відомого математика Вей Чена охороняє Да Ши, бо його дружину, науковицю Шен Юфей, застрелив удома дехто на ім’я Пан Хань. Він був знайомим з цим подружжям і глибоко цікавився нещодавніми незрозумілими явищами. Цей убивця – Пан Хань, як і Є Веньцзе багато років був заглиблений у питання екології, і ми задаємося питанням, чи є тут зв’язок, про який нам не говорять. Але чому він вирішив стріляти в людину? Саме ця подія звела Вана і математика разом, і незрозуміло, чи події у грі тепер впливають на події ззовні, чи навпаки. Як би там не було, те, що Ван дізнається про класичну задачу трьох тіл, робить події у грі більш зрозумілими для нього.
У грі щоразу, коли Ван зіштовхується з новою цивілізацією, вона розвивається до рівня, який відповідає пізнішому історичному періоду на Землі. Планета у грі тепер досягла розуміння ньютонівської фізики і інтегрального числення. Більше того сам Ньютон там, і Ван вперше бачить його у поєдинку на мечах з Лейбніцем за першість у винайденні диференціального та інтегрального числення. Коли він грає вчетверте, з’являється теорія воріт, яка демонструє, що простий бінарний вибір може призвести до складних наслідків. Це щось накшталт комп’ютерних наук, але у грі все ще далеко до епохи таких технологій. Анахронічно, але зручно, що китайський “Перший імператор” на троні, і він здатен забезпечити 30 мільйонів чоловіків, розміщених у квадраті зі стороною шість кілометрів, які стають живою материнською платою.
Вона працює набагато успішніше у грі, ніж поза грою. За межами гри інший гравець продемонстрував за допомогою експерименту з лише сотнею людей, наскільки повільною і часто помилковою була б така система в реальності – але все це марно. Місяці обробки даних тридцятьма мільйонами людей призводять до результату, який майже одразу виявляється хибним. Три сонця несподівано сходять разом – це так звана трисонячна сизи́гія, і все на планеті піднімається з її поверхні під дією їхньої спільної гравітації. Ван та всі решта летять до найближчого сонця. Добре, що це лише гра.
Частина гравців зустрічаються на сходці, яку проводить координатор гри, а це ніхто інший, як вбивця Пан Хань. Вони доходять висновку, що такі розрахунки є марною тратою часу. Можна знайти рішення для конкретних позицій сонць, їх швидкостей і векторів, але ніколи не вдасться виправити ситуацію для мешканців планети, яку тепер всі називають Трисолярісом. І далі відкрилася ще одна проблема. Історія повідомляє трисолярцям, що колись існувало дванадцять планет, і їхня планета – єдина, котра залишилася. Час від часу сонце підходить так близько, що воно або розколює планету навпіл, створюючи протягом століть новий місяць, або поглинає її повністю. На момент, коли Ван заходить у гру вп’яте і востаннє, на небі вже з’явився новий місяць, а ще там є Ейнштейн. Але Ейнштейнові доводиться заробляти вуличним танцем, бо його там ніхто не слухає.
У трисолярців з’явилася нова ідея. Замість того, аби чекати, поки їхню планету поглине котресь із сонць, а це схоже що абсолютно неминуче, вони збираються відправити експедицію на найближчу придатну для життя планету. Ван бачить тисячу кораблів, вишикуваних у нічному небі над головами мільйонів тих, хто залишився, і спостерігає за їх відльотом. Вони летять зі швидкістю, що складає одну десяту швидкості світла, тож їм знадобляться десятиліття, щоб досягти Землі, яка знаходиться на відстані близько чотирьох світлових років від них. Саме туди вони, схоже, і прямують.
Вана запросили на чергову сходку гравців, але замість кількох осіб у кав’ярні, це була зустріч на 300 осіб у приміщенні старої фабрики. Ці люди знають все про гру, все про Трисоляріс і багато чого іншого. Вони з Організації “Земля-Трисоляріс” (Earth-Trisolaris Organization, ETO). Ці люди активно намагаються спричинити втрату довіри до науки в усьому світі. І їхній проект досяг певного успіху. Однак серед них є дві фракції, Адвентисти і Редемпціоністи, відповідно, ті, хто хоче очистити Землю від людства взагалі, і ті, хто уявляють собі майбутнє, в якому людство може бути врятоване через тісний контакт з позаземною культурою.
Пан Хань стоїть на столі, рішуче захищаючи свій вчинок – вбивство Шен Юфей, члена групи, що, на його думку, підвела їхню спільну справу. Він пішов до неї додому, щоб застрелити її чоловіка математика Вей Чена, який, за його словами, був близьким до розв’язання проблеми трьох тіл, що зруйнувало б плани їхньої організації. Все це збіговисько сильно нагадує Вану якусь деструктивну релігійну секту.
Раніше Вей Чен розповідав Ванові, як одного разу застав свою дружину за молитвою або медитацією, і Господь був важливою частиною цього обряду. Члени Організації “Земля-Трисоляріс” також говорять про свого “Господа”. Вони також з нетерпінням чекають на свого командира, який зможе розсудити, чи правильно вчинив Пан Хань. Коли командир прибув, для Вана все стало на свої місця: до натовпу впевненою ходою прямує головнокомандувач повстанців Землі-Трисоляріс – Є Веньцзе.
На мить у читача може виникнути спокуса повірити, що “Трисолярис” – це містифікація, створена руками Є Веньцзе та її поплічників, щоб переконати достатню кількість людей приєднатися до її еко-секти, яка протидіє технічному прогресу. Але ж якщо так, то як пояснити цифри зворотного відліку? Як змусити всесвіт мерехтіти? Як змусити субатомні частинки поводитися в прискорювачах дивним чином?
Далі координатора-вбивцю Пан Ханя безцеремонно відсторонюють від керівництва, і тепер Ван відчуває себе в центрі уваги. Його дослідження в галузі нанотехнологій можуть призвести до створення надлегкого матеріалу, який буде ідеальним для космічного ліфта. А за допомогою такого ліфта з’явиться можливість швидкої побудови орбітального захисту від трисолярців. Також з’ясовуємо, що прибульці не з’являться тут ще 400 з гаком земних років – а це достатньо часу, щоб побудувати захист. Таким чином саме проект Вана був під особливою увагою секти. Саме тому, каже Є, вони витрачають стільки часу та енергії на спроби зупинити науку на її шляху.
Організація “Земля-Трисоляріс” є вочевидь небезпечним культом, але автор ставить питання, чи є вони більш небезпечними, ніж решта з нас? Схоже, що Є та її приплічники вважають людські життя несуттєвими. Коли Ван запитує Є Веньцзе про трагічну загибель її доньки – Ян Донг, йому важко помітити будь-яку реакцію. Хіба тільки на якусь секунду її очі майже непомітно потьмяніли, але потім вона поновила розмову.
Далі Є починає розповідати вже справжню історію про те, що відбувалося на науковій базі “Червоний берег”. Багато її послідовників не знають повної правди, виявляється, що вона не брехала про слабкість радіоімпульсу, який міг надсилати радар. Те, що вона пропустила першого разу, було одним з тих “відкриттів”, які корисні для руху сюжету: сонце має внутрішні відбивні властивості, які перетворюють його на величезний радіопідсилювач. Це пояснює, чому через вісім чи дев’ять років після того, як вперше було надіслано повідомлення “Привіт, всесвіте”, прийшла відповідь. Яку тоді, на її щастя, побачила лише вона посеред ночі. Ця відповідь була вкрай негативною, і прийшла вона нібито від рідкісного пацифіста з войовничої планети, який наполягає, що більше не слід надсилати повідомлень, інакше будуть неприємності.
Є дізнається про спосіб використання сонця у ролі підсилювача, коли вивчає дослідження американців у журналі, на який натрапляє випадково. Вона вирішує не прислухатися до поради іншопланетянина і потайки надсилає їм повідомлення: “Будь ласка, захопіть нас, ми все зіпсували”. В тексті існує набагато більше передісторії, є також речі, що відбуваються в теперішньому часі. Наприклад, Да Ши приходить і розганяє сходку, одночасно запобігаючи вибуху міні-атомної бомби, яку група тримає про запас на випадок надзвичайної ситуації. Є Веньцзе заарештовують.
Поліція хоче дізнатися як вона вбила не лише свого боса з Червоного берега, але й власного чоловіка. Вона їм з радістю розповідає про це. Її тодішній бос, який виявляється корисливим та амбітним, якось дізнався про послання з напрямку Альфи Центаври і планував зміцнити свою репутацію використовуючи цю інформацію. Це зовсім не входило до планів Є, тож вона влаштовує невеличкий саботаж, щоб змусити боса спуститися на мотузці через край урвища на вершині гори. Все це звучить, чесно кажучи, як сцена з мультику. Тільки-но вона збиралася перерізати цю мотузку за допомогою власноруч сконструйованої ножівки, як її чоловік зненацька вскочив на ту ж мотузку, щоб допомогти босу. Є Веньцзе не довго вагається і все ж вирішує, що її ідея важливіша за все, і перерізає мотузку. Через секунди вода в джерельці під скелями забарвлюється в червоний колір. Минають роки, і Є працює професором в колишньому університеті свого батька, тоді вона знаходить собі партнера, який би фінансував побудову нового радіотелескопа. Цим партнером став Майк Еванс – затятий американський захисник довкілля, який висаджує дерева і протидіє вирубці лісів. Згодом він стає головним бенефіціаром у заповіті свого батька – нафтового мільярдера. Тепер його статки становлять чотири з половиною мільярди доларів.
Автор пояснює те, що нафтовий мільярдер залишив таку велику спадщину своєму непутящому сину-екоактивісту, щоб трохи заспокоїти свою совість. Решта братів Майка Еванса отримали порівняно з ним мізерні гроші у спадок. Як би там не було, після того, як Майк Еванс вклав власні гроші у побудову радіотелескопу і перевірку історії про Трисолярис, він зважився фінансувати новий проект. Кілька років потому він переобладнав величезний нафтовий танкер під базу його наукових операцій. Так організація “Земля-Трисоляріс” народжується з достатньою фінансовою підтримкою. Вони з часом розробляють всесвітньо відому VR-гру, за допомогою якої про дивний світ і культуру трисолярців можуть дізнатися багато потрібних їм людей. Не кожен може розібратися в грі, і багато хто покидає гру на ранніх етапах. Але ті, хто залишився, швидше за все, будуть правильними для організації людьми.
Існує ще одна передісторія. Організація процвітає, але розпадається на фракції, про які ми знаємо. Редемпціоністи дійсно ставляться до трисолярської культури як до релігійного ідеалу, в центрі якого стоїть своєрідний “Господь”. Всі в організації знають про попередження, яке Є отримала у тій першій відповіді з Трисоляріса багато років тому, але вони настільки фанатично ставляться до іншопланетян, що їх це влаштовує. Адвентистам взагалі начхати на людство, а редемпціоністи вирішили, що немає нічого поганого в надії на гармонійне співіснування – навіть якщо роль людини полягатиме в служінні іншопланетянам.
За дивним збігом обставин, того ж дня, коли Є вбила свого чоловіка і боса, вона виявила, що вагітна дитиною, яка отримає імʼя Ян Донг. Як молода мати, вона стає набагато ближчою до місцевих жителів, і живе з ними, коли дитина ще зовсім крихітна і потребує більше їжі, ніж вона може забезпечити. Тоді вперше після травматичних подій Культурної революції Є відчула, що може нормально спілкуватися з людьми. Вона навіть облаштувала клас для дітей – що познайомило її зі світом викладання, в який вона порине, коли робота в “Червоному березі” добіжить кінця.
Автор ставить перед читачем риторичне питання: вона все ж відданий вчитель чи фанатик. Схоже, що і те, і інше. Автор робить все можливе, щоб представити її як всебічно розвинену людину, але для неї все решта тьмяніє перед великою справою всього її життя.
Ван на деякий час падає духом, і вважає, що це катастрофа: Є не мала б відповідати на повідомлення іншопланетян, тим паче їй вони ж суворо наказали цього не робити. Все вказує на те, що через 400 з гаком років відбудеться вторгнення в стилі фільму День Незалежності з Віллом Смітом. Ван вважає, що трисолярці вже достатньо саботували майбутнє наукових розробок землян, щоб гарантувати собі вторгнення-легку прогулянку.
Ван і більярдист Дін І напиваються до втрати свідомості, бо вважають, що зробили все можливе, щоб підірвати адвентистську фракцію Організації “Земля-Трисоляріс” і, все одно не дізнались, що задумали трисолярці. Для трисолярців, вони всі ніщо інше як комахи. Але з’являється Да Ши, щоби дещо розворушити їх. Він везе цих двох до свого рідного села, де врожай пшениці знищує сарана. І він нагадує їм, що комахи живуть тут набагато довше, ніж люди, і не збираються на цьому зупинятися. Значно підбадьорившись, Ван і Дін беруть себе в руки.
Далі стає зрозумілим, що адвентисти на чолі з Майком Евансом настільки фанатично зосереджені на порятунку інших видів, що активно шукають як би наблизити скоріший кінець людської цивілізації. Більше того, ніхто крім них не має доступу до повідомлень, які надсилають трисолярці, адже станція прийому повідомлень знаходиться на переобладнаному танкері “Судний день”, який належить Евансу.
Ван зустрічає міжнародних військових, які зібралися, щоб знайти рішення нагальної проблеми: з’ясувати, яку саме загрозу становлять собою трисолярці. Єдина копія тексту знаходиться на кораблі, і ніхто не може придумати спосіб, щоб атакувати його так, щоб адвентисти не встигли знищити повідомлення.
Те, що відбувається далі, – чисто фільм Місія Нездійсненна. Жодне із запропонованих військових рішень не затверджують, адже знищення запам’ятовуючого пристрою на кораблі займає лічені секунди. Військові рейди, ракети, навіть зброя з наукової фантастики у вигляді кульових блискавок потребує забагато часу. Але на щастя, прибуває Да Ши з його ясним розумом, але жахливим характером. Йому добре вдається відштовхувати всіх від себе. Він навіть мало не побився з американським полковником, коли намагався вирвати з його рук сигару.
Да Ши нагадує всім, що Ван працює над вуглецевими нитками завтовшки з молекулу, вони майже нескінченно міцні і здатні прорізати будь-що за допомогою мінімального зусилля. Да Ши каже, що корабель-радар попливе через Панамський канал наприкінці тижня, що їм якраз на руку. Так вони зможуть встановити невидимий бар’єр з цих мікроскопічних ниток між двома високими стовпами над каналом. А через чотири дні повільно прокладаючи собі шлях, корабель натрапить на натягнуті нитки. Так і вирішили зробити.
Під час проходження каналом на кораблі ніхто нічого не запідозрив, аж раптом падає радіолокаційна щогла. Чоловік на палубі дивується, коли раптом виявляється розірваним на дві частини, потім ще на дві. Увесь корабель проходить крізь ці нитки, які розрізають його на шматки по 50 сантиметрів. На каналі ревуть розрізані на шматки двигуни, корабель сідає набік, лунає скрегіт металевих пластин, які труться одна об одну.
Да Ши врятував ситуацію. Однак не всі погодилися з такою оцінкою подій. Військовим дійсно вдалося зібрати всю необхідну інформацію з файлів корабля, але яка від цього користь? Все, що вони дізналися, так це те, що людство приречене. Автор витрачає багато сторінок на пояснення того, як за десятиліття, що минули з моменту прийняття рішення про вторгнення, трисолярці використали свої передові технології, щоб не лише підірвати науку людства, а й запаморочити людям голову. Трисолярці мають доступ до багатовимірної квантової фізики. Це означає, що у всесвіті автора роману вони можуть здійснювати такі заходи, які нам видаються дивом. Є таке старе прислів’я, що будь-яка передова наука виглядає магією для тих, хто не знайомий з принципом її діяльності.
Тож як вони саботували науку на Землі і творили дива на відстані чотирьох світлових років? Виявляється вони відправили туди суперкомп’ютер, якому не потрібні були 400 років, щоб дістатися Землі, окрім того він ще й невидимий. Трисолярські вчені використовуючи свою здатність маніпулювати матерією в багатовимірних площинах, пояснюють своєму правителю – або як вони його називають “Принцепсу”, фігурі, схожій на королів у відеогрі “Три тіла”, – що кожен вищий вимір займає менший простір. І навпаки, один протон з нашого виміру можна перемістити так, щоб він опинився у вищому вимірі, а отже, займав набагато більшу площу – при цьому зберігаючи свою початкову масу.
Після різноманітних експериментів, трисолярські вчені створюють істоту, яка, здається, є формою розумного життя, і їм доводиться підірвати її за допомогою старомодної ядерної зброї з нашого власного ейнштейнівського виміру, так вони створюють те, що шукали. Той єдиний протон тепер є порожнистою сферою, достатньо великою, щоб огорнути всю їхню планету. Ця сфера абсолютно непрозора, поверхня показує трисолярцям спочатку нічне небо з протилежної півкулі, а потім блокує все тепло і світло з космосу. Вчені, як вони і передбачали, спричинили заморожений час, подібний до хаотичних періодів, про які ми всі знаємо.
Вони зробили це для того, щоб витравлювати електричні доріжки на внутрішній поверхні цього збільшеного протона. Вони необхідні для створення найпотужнішого суперкомп’ютера, на який тільки здатна їхня розвинута наука. Як би там не було, але коли трисолярці повертають цей суперкомп’ютер до нормального стану, вони отримують суперкомп’ютер розміром з протон, здатний отримувати дані миттєво від таких же протонів, що зберігаються на Трисолярісі. Крім того цей комп’ютер достатньо розумний, щоб діяти самостійно, коли це необхідно. Ми також знаємо, що швидкість цих суперкомп’ютерів не має меж, і вони можуть опинитися у величезній кількості місць одночасно. Це чимось нагадує багатозадачність у комп’ютерах нашого часу.
Це була перша книга з трилогії «Пам’ять про минуле Землі» китайського автора Лю Цисіня. Якщо цікаво слухати книги у схожому форматі – напишіть в коментарях нижче.
А я дякую вам за прослуховування. Якщо вам сподобалося відео – ставте лайк і підписуйтеся, у нас ще багато цікавого!
І на останок головне: підтримуйте Збройні Сили України всіма доступними для вас способами
Проблема трьох тіл аудіокнига: