Маленький Сталоне
6 липня 1946 року у Жаклін Сталлоне та її чоловіка Френка (італійського емігранта, який працював шевцем) народилася перша дитина. При пологах акушери пошкодили Сільвестру голосові зв’язки, ліва частина обличчя виявилася паралізованою. М’яко кажучи, мати Сильвестра Жаклін була шокована.
Сільвестр Енціо Сталлоне народився в нью-йоркському кварталі «Пекельна кухня». Батько вмить відправив його в інтернат: зайвий їдець в сім’ї йому не був потрібен. Тільки після того, як батьки розлучилися, Сільвестр у п’ять років переїхав у нормальний будинок: його мати вийшла вдруге заміж за власника місцевої піцерії.
Звичайно, дитину з таким ім’ям на вулиці чекали одні неприємності: ім’я «Сільвестр» збігалося з персонажем популярного мультсеріалу Loony Tunes. Плюс зовнішність (трохи косячі очі, виступає верхня губа) і жахливий італійський акцент. Сталлоне рано вивчив закон вулиць: кожен сам за себе.
Лікарі пророкували Сільвестру навчальний заклад для розумово відсталих дітей, але його мати вчинила наперекір усім і віддала його в звичайну школу. Сільвестр поміняв з десяток шкіл, з яких його виганяли за хуліганство і неуспішність. Врешті він потрапив до коледжу для важких підлітків. На думку його однокласників, Сільвестр неодмінно закінчить життя на електричному стільці.
Боротьба Сільвестра Сталлоне
Перш ніж почати акторську кар’єру, Сільвестр був змушений пробувати себе в різних сферах діяльності. Він працював викидайлом в забігайлівках, прибирав за левами в зоопарку, грав у карти на гроші. Тільки в 1969 році він отримав стерпну роботу білетера в маленькому нью-йоркському театрі.
Він навчався у спеціальній школі для важких підлітків, тому мав активно займатися спортом та ходити у тренажерний зал. Іноді брав участь у театральних постановках.
Але життя дало йому шанс: Сталлоне не на жарт захопився театром. У 1967-му, 20-річний актор отримав шалені овації за виконання головної ролі в п’єсі «Смерть комівояжера» (за п’єсою Артура Міллера).
Сільвестр почав зніматися у фільмах. Спочатку він виступив в офф-бродвейському спектаклі «Рахунок». Того ж року він був показаний на великому екрані в порнофільмі «Італійський жеребець» в ролі цього ж жеребця. За цю роль Сільвестр отримав 200 доларів – такий був гонорар за півтори години ганьби.
Ніхто з режисерів не хотів мати справи з актором, що погано говорить, тому йому довелося звернутися за допомогою до логопеда. Кілька місяців Сільвестр днями і ночами безперервно начитував на магнітофон п’єси Шекспіра (його дружина в цей час заробляла на життя, підробляючи офіціанткою). Під впливом класичної літератури, Сільвестр почав писати сценарії своїх майбутніх фільмів.
Потім актор відправився на навчання до Швейцарії в Американський коледж. Там він підробляв тренером і продовжував грати в театрі. Повернувшись в Штати, Сільвестр твердо вирішивши стати актором, тому пішов вивчати драматичне мистецтво в Університет Маямі.
Сталлоне не щастило з ролями. Він переважно знімався у масовках, не пройшов відбір у першу частину «Хрещеного батька» кінорежисера Копполи. Найбільшою роллю тоді був секундний епізод в «Бананах» Вуді Аллена, хоча його ім’я навіть не з’явилося в титрах. В результаті він знімався навіть безкоштовно: так, на зйомках одного фільму йому заплатили не грошима, а кількома десятками футболок. Тоді Сильвестр вирішив змінити напрямок своєї діяльності. На останні гроші він купив собі друкарську машинку і сів писати сценарії.
Роккі
В період з 1970 по 1975 рік Сталлоне написав 16 сценаріїв. Але успішним став тільки «Роккі» (був написаний всього за три дні). Одного разу він дивився по телевізору трансляцію бою знаменитого Мохаммеда Алі і Чака Вепнера. Його осяяло: чому б не зняти фільм про боксера-невдаху, який покохав дівчину і став чемпіоном? Шість його сценаріїв кінокомпанія «Універсал» відкинула з порога, але сьомий під назвою «Роккі» прийняла на «ура». Продюсери запропонували йому величезні гроші – 150 тисяч доларів. Але Сталллоне, у якого була вагітна дружина і 106 доларів відмовився. Він запропонував їм купити сценарій за один долар і дати йому зіграти головну роль. Саме тоді віце-президент «Універсалу» Ірвін Уінклер дав Сильвестру прізвисько Слай (хитрун), що замінило акторові його власне ім’я.
На зйомки «Роккі» знадобилося 28 днїв і 900 тисяч доларів. «Роккі» був названий кращим фільмом 1976 року. Цей фільм зібрав 225 мільйонів доларів і отримав три «Оскара». Сільвестр Сталлоне став одним з найзнаменитіших акторів світу.
Грандіозне визнання «Роккі» та продовження серії фільмів про бідного боксера повністю змінили життя Слая. З бідної людини він перетворився на мільйонера, придбав чудовий будинок в Санта-Моніці. Це був приголомшливий успіх.
Сільвестр Сталлоне в той час був третім за всю історію актором, номінованим на «Оскар» одночасно за кращу чоловічу роль та найкращий сценарій. Раніше це вдавалося лише Чарлі Чапліну (Великий диктатор) і Орсону Уеллсу (Громадянин Кейн).
Сільвестр писав сценарій фільму, сидячи в кімнаті без вікон. Він безперервно курив дешеві сигарети. Коли його запитували, як він зміг написати такий шикарний сценарій за такий нетривалий час, він відповідав: «Мене, навпаки, дивують люди, які пишуть один сценарій по 18 років. Ось, наприклад, той хлопець, що склав «Мадам Боварі», не пам’ятаю його прізвища».
Написати сценарій – це одне, а продати його – зовсім інше. Треба сказати, що студії зацікавилися «Роккі» майже відразу. Вони пропонували Сталлоне 150 тисяч – досить вигідну пропозицію, якщо знати, що на його рахунку в той момент було всього 106 доларів. На головну роль ж хотіли взяти безумовну зірку на зразок Джеймса Каана. Але Сталлоне був непохитний: він вважав, що написав свою історію, а значить грати в неї теж повинен він сам. Врешті продюсери погодилися, але виставили зустрічну умову, що бюджет фільму не перевищить мільйона доларів. Для того щоб зняти фільм Сільвестр заклав свій будинок.
Готуючись до ролі в «Роккі Бальбоа», Слай почав займатися в тренажерному залі: бив грушу і навіть працював спаринг-партнером у чинного чемпіона. Про чудову спортивну форму Сталлоне ходять легенди: він небезпідставно пишається, що «виліпив» своє тіло сам. За свою кар’єру в кіно Сталлоне зіграв не тільки дюжину поліцейських, але і футболіста («Перемога»), альпініста («Скелелаз») і гонщика «Формули-1» («Гонщик»). Це вже не кажучи про великого боксера Роккі Бальбоа, з якого брав приклад Роберт Де Ніро у фільмі «Скажений бик».
Подальше, загалом, відомо. «Роккі» став сенсацією, отримавши десять «оскарівських» номінацій. Великий Френк Капра сказав, що це кращий американський фільм за останні десятиліття. Провідний критик Роджер Еберт назвав Сталлоне «новим Марлоном Брандо». А президент Рейган заявив: «Якщо б у всіх була віра, мужність та оптимізм Роккі Бальбоа, у нас не було б воєн».
На відміну від Роккі, Рембо ніколи не був улюбленим героєм Сильвестра Сталлоне. Але країна потребувала нового кумира, що відповідає духу часу, тому Слай придумав ветерана в’єтнамської війни Джона Рембо. Його ім’я він запозичив у сорту яблук, але в офіційному прес-релізі воліють інше трактування: слово «рембо» перекладається з японського як «насильство». У різних версіях сценарію Рембо або вбивали, або він закінчував життя самогубством, але продюсери вимагали пафосного фіналу – Сталлоне його забезпечив. Рембо приречений був жити, і жити довго.
Історія повторилася: сценарій у Сталлоне прийняли, але брати на головну роль його не хотіли. Пропонувалися кандидатури Клінта Іствуда, Стіва Маккуїна, Аль Пачіно, Дастіна Хоффмана і навіть Джона Траволти. Але Сталлоне знову наполіг на тому, що головну роль зіграє сам.
Незважаючи на те, що серіал «Рембо» був навіть успішніше серіалу «Роккі», Сталлоне ще пару років тому говорив, що «Рембо мертвий і похований. Та він не встане з мертвих, навіть якщо йому доведеться битися з Бен Ладеном». Але вже в наступному році вийде четверта частина «Рембо: Перлина кобри»: в ній старий, але не сильний солдат бореться зі світовим тероризмом. Країні знову потрібен герой, а Сільвестр Сталлоне любить свою країну.
Воля до перемоги – це, зрозуміло, найголовніша з його якостей. Коли для зйомок фільму «Земля поліцейських» йому довелося поправитися майже на 30 кг, кар’єру Сталлоне вже заочно поховали. Цікаво знати, що він є абсолютним рекордсменом за кількістю «Золотих малин» (одних тільки номінацій на цю сумнівну нагороду у Сталлоне три десятка) – після такого на великий екран зазвичай не повертаються. Сталлоне багаторазово намагалися викинути з шоу-бізнесу, оголошували його фінансовим банкрутом (його«Планету Голлівуд» він продав за борги). У нього, можливо, більше провалів і невдач, ніж у будь-якого іншого актора класу «А». Але саме тому Слай щоразу повертається до найкращого свого героя, який після кожного падіння знаходить в собі сили встати і знову йти до перемоги. Можливо, у нього вийде і цього разу.
Мрійте та досягайте свої мрії. Ось він справжній супер герой.